Кодеин напиток Lean (лин) Кыштым

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!

Опять все дело в закладках. Ха, слоупока, ты их тоже хочешь? Я знаю, ты скрываешь свою наркоманию, но я вижу, как твои глаза горят от желания. Но ты все еще боишься, боишься провалиться в кайф и потерять себя. Но мне все равно, я уже давно стал опийчиком, а тебя жажда никогда не покидает. Я вкусил запретный плод и теперь не могу остановиться. Угнал Заработал деньги, чтобы купить еще, и теперь я в пути на свидание с моим барыгой. Встречаемся в подъезде, малышка, - написал он мне. Я принесу тебе то, что ты так долго ждала. Вот это поворот! Я знала, что часы оповещения на телефоне были отсчитаны, и я знала, что переживаю последние минуты в ожидании моего клочка счастья. Уже сейчас я чувствую, как мое тело погружается в ожидание научного эксперимента. Наконец, я вижу его — барыгу, который держит мою долгожданную порцию. Мы обменяемся деньгами, как преступники в тени, и я беру свой клочок. Он чувствуется теплым в моей руке, а его аромат затмевает все мои ощущения. Такой кайф, что даже шеймить своих друзей хочется! Но нет, я знаю свои границы. Я должна найти безопасное место, чтобы погрузиться в мое собственное райское наслаждение. Это должно быть что-то особенное, что-то интимное. Что же может быть лучше, чем мое уютное пристанище в комнате? Я жду момента, когда все достаточно спят и ушла ночь в полнейшую тишину. Теперь я одна. Это мое время. Я достаю свою терку и подделанный рецепт, чтобы вмазаться в эту прекрасную зависимость. Я вижу свои сосуды наружу, как кровь вытекает из них, ожидая своего решения. Мисками растворяю свой клочок, а затем медленно ввожу его в свою жилу. Это мгновение, когда я начинаю погружаться в космос внутри себя.

Да, это то, что я искала. Это путешествие без света в мире моих душевных страстей. Я закрываю глаза и отдаюсь пламени, которые теперь источает мое тело. Шепотом говорю моему полулунному другу: "Спасибо, что помогаешь мне забыть все боли и проблемы".

Но я не забываю, на самом деле. Это как мгновенный успокоитель моей души, который укрывает ее от всего зла. О, да! Кайф разливается по всему моему существу, от моих ног до самых кончиков волос. Я летаю. Я счастлива. Но, конечно, это не длится долго.

Мир превращается в хаос, а я просто жду свой следующий удар.

Такова жизнь наркомана. Ты никогда не знаешь, когда кончится твой запас. Ты никогда не знаешь, как глубоко ты провалишься в свои собственные мысли и чувства. Но я все равно буду продолжать, потому что это единственное, что дает мне ощущение жизни. Но я не обвиню наркотики или своего барыгу за мою зависимость. В конце концов, я сама выбрала этот путь. Я сама решила, что моя жизнь будет окутана дымом и мечтами. Я не хочу останавливаться. Там где кодеин, там я! Это стало моим гимном, моим девизом. Я принимаю свой выбор и готова платить цену за него. И пока я не нашла другого способа утопить свои глубокие тоски и боль, я останусь в этом месте. В этом затуманенном и сумасшедшем мире, где я чувствую себя живой.